Батьки Агати Крісті були заможними переселенцями з США. Всі діти, а їх в сім’ї було троє, отримали дуже хорошу домашню освіту, в тому числі і музичну. Стати музикантом майбутній письменниці завадив тільки страх сцени.
Ненавиділа пудинг з мармеладом і тарганів.
Все життя не вживала спиртних напоїв і не курила.
Обожнювала музику, зокрема, опери Вагнера.
Агата Крісті під час Першої світової війни працювала медсестрою в госпіталі, і була впевнена, що це – одна з найкорисніших професій в світі. Також майбутня письменниця працювала фармацевтом в аптеці. Цей факт біографії Крісті наклав значний відбиток на її творчість: більше 80 вбивств в її творах були здійснені злочинцями-отруювачами.
Агата Крісті була одружена двічі, від першого чоловіка вона народила дочку Розалінду. У 1930 році, на розкопках в Урі (Ірак), письменниця познайомилася зі своїм другим майбутнім чоловіком: археолог Макс Маллоуен був молодший Крісті на 15 років. Письменниця надалі жартувала, що для археолога жінка повинна бути старше, тоді її цінність зростає.
1926 рік став одним з найскладніших в долі Крісті, тоді ж відбулося її загадкове зникнення. Померла її мати, брат став наркоманом, видавцям не сподобався роман «Вбивство Роджера Екройда», в якому розповідь велася від імені вбивці, і на довершення всього її чоловік Арчибальд закохався в іншу жінку і зажадав розлучення. Після цього Агата зникла, її довго шукали і навіть звернулися за допомогою до іншого британського майстра детективів – Артура Конан Дойла. Через деякий час Агату знайшли в невеликому санаторному містечку, де вона представлялася всім як Тереза Ніл. У неї дуже сильно постраждала пам’ять: вона смутно пам’ятала чоловіка, не могла згадати ім’я дочки, а рідну сестру впізнала тільки через кілька днів. Деякі вважали, що письменниця спеціально розіграла ситуацію зі «зникненням», щоб помститися чоловіком.
Крісті не могла записувати текст, тобто страждала дисграфією, а всі її твори були надиктовані. Однак фахівці Університету в Торонто, дослідивши манеру письма Крісті в останні роки життя, висунули припущення, що у письменниці була хвороба Альцгеймера.
Роман “Десять негренят“, який письменниця вважала своїм найкращим твором, з дотримання політкоректності зараз публікується під назвою “І нікого не стало”.
Крісті опублікувала понад 60 детективних романів, 6 психологічних романів (під псевдонімом Мері Уестмакотт або Вестмакотт) і 19 збірок оповідань. 16 її п’єс були поставлені в Лондоні.
Книги Агати Крісті видані тиражем понад 4 мільярди примірників і перекладені на більш ніж 100 мов світу.
Їй також належить рекорд по максимальному числу театральних постановок творів. П’єса Агати Крісті «Мишоловка» вперше була поставлена в 1952 році і до цих пір безперервно демонструється.
КРІСТІ, Аґата (Christie, Agatha — 15.09.1891, Торкі — 12.01.1976, Воллінгфорд) — англійська письменниця.Її перу належить 68 романів, 17 п'єс і багато оповідань, які видавалися величезними тиражами в усіх країнах світу. Понад мільярд книг Крісті видано англійською мовою і приблизно така ж кількість перекладів її творів іншими мовами. Чимало романів Крісті екранізовано, за ними ставлять спектаклі, незмінний успіх мають її п'єси. Знаменита "Мишоловка" щоденно йде на сцені одного із лондонських театрів упродовж кількох десятиліть. У 1958 p. Крісті обрали президентом англійського Детективного клубу і вона залишалася на цьому посту до кінця своїх днів. За літературні заслуги їй було подаровано дворянський титул. Створені Крісті персонажі — детектив-професіонал Еркюль Пуаро та наділена дивовижною інтуїцією та спостережливістю Джейн Марпл із села Сент-Мері-Мід — завоювали якнайширшу популярність, посівши місце в одній шерезі з такими героями, як Шерлок Холмс англійця А. Конан Дойла та Метре француза Ж. Сіменона.
Формування поглядів та світосприйняття Крісті відбувалося на межі XIX і XX ст., і, за її власним зізнанням, їй завжди було властиве відчуття своєї належності до двох епох — вікторіанської, яка відходила в минуле, та сучасної, що наставала. Вона народилася у щасливій та дружній сім'ї Фредеріка та Клари Міллер у приморському містечку Торкі. її ранні роки проминули в атмосфері затишку батьківського дому в маєтку Ешфілд, де життя збігало мирно і спокійно відповідно до усталеного ритуалу, де її оточувало умеблювання, витримане в пізньовікторіанському стилі. У "Автобіографії" ("An Auto-biography", видана посмертно у 1977 p.) Крісті писала: "В мене було щасливе дитинство. У мене був дім і сад, які я любила, розумна і терпляча няня, батько та мати, котрі любили одне одного й були справді щасливі у шлюбі". Спомини про ці роки збереглися назавжди. У пам'яті залишилися танцювальні вечори, влаштовувані в Ешфілді, й бали у Лондоні, незабутня атмосфера Різдва. Чимало часу відводилося на читання. Мати читала дітям класиків (Ч. Діккенса, В. Теккерея, В. Скотта, французькою — А. Дюма), Агата захоплювалась у дитинстві чарівними казками, романами Ж. Верна, оповіданнями А. Конан Дойла, а згодом до кола її зацікавлень увійшли Д.Ґ. Лоуренс, М.Сінклер, де Квінсі. У неї були неабиякі математичні здібності, сила логічного мислення; вона була обдарована музикально, чудово грала та співала. Любила театр, особливо оперу. Буваючи у Парижі, відвідувала "Ґранд опера" та "Комічну оперу". Вона й сама мріяла стати оперною співачкою, пройшла прослуховування у нью-йоркській "Метрополітен опера", але недостатня сила голосу (сопрано) не дозволила їй розпочати театральну кар'єру. Крісті не шкодувала про це. Їй завжди було притаманне вміння тверезо оцінити ситуацію, і вона вважала, що свої сили слід віддавати лише тому, в чому можеш досягти цілковитого успіху. Їй були властиві оптимізм, вміння радіти життю, інтерес до людей, розмаїття їхніх характерів. "Я щаслива сказати, що можу радіти майже всьому", — пише вона в "Автобіографії".
Дуже важливою подією у житті Крісті стала навколосвітня подорож; вона вирушила у неї разом із чоловіком, якого запросили в якості фінансового радника супроводити Британську місію. Враження від перебування у Південній Африці, Австралії, Новій Зеландії, на Гавайських островах, а потім у Канаді були сильними та незабутньо яскравими. Повернення до буденної дійсності обернулося для Крісті цілою низкою тяжких нещасть: за смертю матері відбулося розлучення з чоловіком, обраницею котрого стала інша жінка. Довелося зазнати самотності, болю зради, холодної безжальності Арчібальда. Однак сила волі, енергія та життєлюбність допомогли подолати втрати і розчарування. Рятівними виявилися нові враження від подорожей. Спочатку разом з дочкою Крісті вирушила на Канарські острови, а потім у східному експресі відвідала Стамбул, Дамаск, перетнула пустелю і прибула у Багдад. Від того часу і на все життя подорожі стали її пристрастю. Де тільки вона не побувала! У Єгипті, Північній Африці, в Іраку та Саудівській Аравії, в Італії та Югославії, у Греції, Персії, Росії. Під час однієї з поїздок на Схід вона зазнайомилася з археологом Максом Меллоуеном, котрий став її другим чоловіком. Під час Другої світової війни Крісті працювала фармацевтом у лондонському шпиталі. У Франції був убитий чоловік її доньки Розалінди; сиротою зостався єдиний онук Крісті — Метью, що з'явився на світ восени 1943 р. "Війна нічого не вирішує, — пише Крісті в "Автобіографії", — і виграти війну так само згубно, як і програти її... Ми повинні навчитися уникати воєн, тому що війна безглузда, вона руйнує як нас самих, так і наших суперників". Цей тверезий висновок народжений гірким досвідом.
Серед усього написаного Крісті особливо популярними є твори: "Убивство Роджера Екройда" ("The Murder of Roger Ackroyd", 1926), "Убивство за абеткою" ("The ABC Murder", 1936), "Десять негренят" ("Ten Little Niggers", 1939), "Труп у бібліотеці" ("The Body in the Library", 1942), "Кривий будиночок" ("Crooked House", 1949), п'єси "Свідок звинувачення"("Witness for the Prosecution", 1954), "Зернятко в кишені" ("A Pocket Full of Rye", 1954), "Блідий кінь" ("The Pale Horse", 1961), "І в тріщинах дзеркальний круг" ("The Mirror Crack'd", 1963), "Третя дівчина" ("Third Girl", 1966, укр. пер. "Третя квартирантка"). Перерахувати все неможливо. Виходили збірки оповідань Крісті, друкувалися вірші (під псевдонімом Мері Вестмакотт), кілька повістей романтичного характеру, цікаві історії. Особлива доля у п'єси "Мишоловка" ("The Mousetrap", 1954), створеної на основі однойменного оповідання. Вона перекладена 24 мовами, зіграна в багатьох театрах. Лише в Лондоні, де вона йде щодня вже майже сорок років, ця п'єса забезпечила касові збори, які перевищують 16 мільйонів фунтів стерлінгів.
